Внимание! ЛУЦК!


Мы все еще бежали от непогоды: в первый день успели побывать в Олыцком и Клеванском замках, теперь мчались в Луцк.
Луцк, хоть и областной центр, – город небольшой. Есть в нем дома, в которых когда-то жил кто-то известный, например семья Леси Украинки, но меня такие достопримечательности отнюдь не впечатляют. Другое дело – замок Любарта.
(більше…)

По дороге к солнцу


Началась осень и почему-то сразу дождливо. Причем прогноз погоды на выходные по всей Украине был неожиданно одинаков и не оптимистичен. Единственное место, где не должно было быть дождя, был Луцк и окрестности. Конечно, нам ТУДА.
Просто поехать в Луцк – слишком банально и неинтересно. Потому мы решили заехать по дороге еще в два замка.
(більше…)

Однодневная поездка в Острог

Примерно 4 месяца тому назад, 2. июля сего года я решил посетить чрезвычайно интересный городок Острог, располагающийся всего в 50 км. от города моих родственников по маминой линии- Ровно. С утра я за 20 минут дошел до главного автовокзала и сразу же сел в автобус, курсирующий по маршруту Ровно- Нетишин. Добраться в Острог из Ровно не проблема- автобусы отправляются в среднем каждые 20-25 минут. Проезд по состоянию на июль 2016 стоил 23 гривны. Ехать- чуть меньше часа. Все автобусы следуют не до автостанции, расположенной на окраине, а к самому центру города. Там я, собственно и вышел.
(більше…)

Колодяжне – селище, де зароджувалося українське фентезі

Мої стосунки з українською літературою ще за шкільних часів носять дуже не простий характер. Тільки два твори вітчизняних авторів мені свого часу припали до душі – «Сад Гетсиманський» Івана Багряного та «Місто» Валер’яна Підмогильного.

Леся Українка ніколи не була в списку моїх улюблених авторів. Але її «Лісова пісня» знаходиться в числі небагатьох творів шкільної програми, які я свого часу прочитав повністю. П’єса зацікавила насамперед екзотичною назвою жанру драма-феєрія.
(більше…)

Селище Голоби – несподіване відкриття під Ковелем

Коли відкриваєш новий для себе регіон, подібні маленькі селища просто не помічаєш. Можна проїхати повз умовні Голоби десятки разів і не побачити нічого цікавого. Всією увагою оволодівають великі туристичні міста і популярні пам’ятки з відомих путівників.

Але коли ти нарешті проставляєш умовні галочки навпроти побачених визнаних архітектурних чи природних цікавостей регіону,  перед тобою з’являються нові, менш відомі, але не менш привабливі для мандрівника місця. Саме таким для нас стало селище Голоби, яке розташоване біля траси, що веде з Ковеля до Луцька.
(більше…)

Волынский региональный музей украинского войска и военной техники (май 2009) Часть 2

Продолжаем знакомство с экспонатами Волынского военного музея. Часть 1 здесь.

Эти боевые машины, к сожалению, знакомы большинству украинцев по теленовостям.

Самоходная артустановка 2С1 «Гвоздика». Гаубица Д-30, которую мы видели в первой части, на шасси плавающего танка.

152-мм САУ 2С3 «Акация».

Зенитно-ракетный комплекс «Оса» ранней модификации. Три в одном – шампунь, бальзам, ополаскиватель обзорная РЛС, радар сопровождения целей и пусковая установка. В итоге получилось так себе.
(більше…)

По следам средневекового саммита. Луцк и замок Любарта (май 2009)

Вы бывали когда-нибудь в здании, изображенном на денежном знаке? На самом деле это сделать несложно. Киево-Печерская лавра, Софийский собор, Львовский оперный театр, здание Центральной рады (сейчас – киевский Дом учителя), университет имени Шевченко и Киево-Могилянская академия – вполне открытые для посетителей места. Сегодня расскажу об еще одном строении, которое появилось на наших деньгах. Вот оно.
(більше…)

Джерело Святої Анни в Онишківцях: як місце випасу худоби повернуло собі статус святині

«Що ж ви гріховного зробили, що в таку спеку добираєтеся до джерела Святої Анни пішки?» – з хитрою посмішкою питає водій буса.

Він підібрав нас на півшляху до селища Онишківці. Мабуть, на розпеченій Сонцем дорозі, двоє втомлених мандрівників виглядали зовсім жалюгідно. Ми збиралися подолати шлях з Кременця до села пішки, але можливість  швидко доїхати до джерела з прохолодною водою змусила переглянути плани і залізти в задушливий мікроавтобус.
(більше…)

Кременець: місто творчої молоді, мандруючих романтиків та релігійних паломників

«Схоже, малювати нічний Кременець було поганою ідеєю», – промовив художник по мобільному, сидячі перед голим полотном.

«Ти знаєш, я відчуваю себе дурнем. Магазини зачинені, люди розійшлися по домівках. А я сиджу тут один посеред вулиці з фарбами. Я трохи розчар… Почекай, секунду».

Чоловік відклав мобільний і поправив окуляри: так, йому не здалося. Одна з ламп почала повільно блимати і нарешті загорілася. За нею спалахнули і інші. Серед темного нічного міста перед художником постала струнка і вишукана будівля Собору Преображення Господнього – колишнього костелу єзуїтів.
(більше…)

Тараканівський форт

Все більше захоплюємося Рівненщиною. Півроку  тому нас приємно вразило містечко Клевань. А зараз і досі перебуваємо «під враженнями» від недавньої подорожі до Тараканівського форту.

Знайти загадкову пам’ятку не складно – кожен місцевий житель радо підкаже дорогу. Але під’їхати до фортеці на авто не так просто. Дорога до форту доволі специфічна. Особливо обережним водіям  порадив би лишати свого залізного коня пастись біля траси і пару кілометрів до укріплень долати на своїх двох.
(більше…)