Збараж. Наше сегодня


В одно воскресное утро мы проснулись в Буковели с четким осознанием, что уже завтра, в понедельник, будет день рождение у НашегоДругаИлюхи! Ситуация требовала проявить ответственность – и сразу после завтрака мы выехали в сторону дома. Однако решили сделать остановку в Збараже.
Город был выбран неспроста: он находиться буквально в 40 км от съезда на нашу любимую трассу М06. Да и ехать 8-9 часов кряду – тяжеловато, особенно, когда на заднем сидении у тебя трехлетний сын. А так была бы чудная возможность размяться, а заодно и полюбоваться местным замком. Как говорят, совместить приятное с полезным. Почему бы и нет?Дорога отличная, лишь изредка встречаются участки с неровностями, о чем я писала в статье про Буковель.
(більше…)

Довга дорога до Раю

Бережани зустріли мене суцільним туманом і чотирма вранішніми алкашами, які чіплялись до рідких перехожих і щосили гатили комусь у ворота. Тому я вирішив для початку пройтись навколишніми селами, що знаходяться на протилежному кінці міста, з надією, що поки я туди дійду, туман розсіється, а алкаші полягають відсипатись. Власне, так і сталося.
1.JPG

Рухаючись містом у рогатинському напрямку, я непомітно перейшов у село Лісники, відоме, перш за все, урочищем Монастирок.
(більше…)

Место силы, зачарованная долина и другие необычности

Человек существо очень слабое. Физически, морально, духовно. Мы кутаемся в тёплые одежды, прячемся за толстые стены домов, нуждаемся в поддержке друзей и признании толпы, а ещё отчаянно ищем духовную подпитку во всевозможных религиях и учениях, с надеждой посещаем храмы и так называемые «места силы».
Насчёт последних – разработано множество теорий, составлены карты и проводятся специальные туры.
(більше…)

Білокриниця

В Білокриницю ми виїхали ще зранку, точніше в Карпати, а по дорозі вирішали заїхати в це село. Від”їхавши кілометрів п”ядтесят від Києва, я почув в передньому колесі гул, це означало що є проблеми або з гумою ( зовсім не суттєва), або просто полетів підшипник. Я вирішив не ризикувати і повернувся в Київ на СТО. П”ять годин чекання – новий підшипник і ми знову в дорозі)). В Білокриницю приїхали вже під вечір.
(більше…)

Дощ у Микулинцях

Микулинці відносяться до Теребовлянського району і розташовані десь на півшляху між Тернополем і Теребовлею. Містечко має надзвичайно довгу і насичену історію, вперше згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха у 1096 році, себто на рік раніше Теребовлі (правда, як іронічно зазначив тамтешній директор краєзнавчого музею, точної прив’язки до місця у книжці немає, а всяких Микулинців, Микулинів, Микуличинів – тьма).
(більше…)

Околиці Теребовлі. Підгора і Плебанівка

Раз я уже опинився у Теребовлі, гріх було не заглянути хоча б у пару довколишніх сіл. Чому гріх? Це ж Тернопільщина, тут ледь не в кожному селі як не замок, то палац, то ще щось.
Першою за планом була Підгора. Дорога до неї веде через село Зеленче. Понад дорогою янголята займаються якимись таємничими ритуалами.
(більше…)

Потеребимо по Теребовлі

Одне з найстаріших міст України з купою історичних пам’яток. Мабуть, одне з найбільш недооцінених у туристичному плані. Для мене – одне з найбільш приємних відкриттів 2016 року. Хоча, переглядаючи фото через 5 місяців після поїздки, не бачу наче нічого особливого. Можливо, ви зможете розгледіти в них щось таке, що я не можу передати словами, і зрозуміти, чому це містечко так захопило мене.
(більше…)

Гусятин

Найсхідніший райцентр Тернопільської області, містечко Гусятин (7,7 тис. мешканців) колись розташовувався по обох берегах Збруча. У 1772 році його розділив австрійсько-російських кордон, а в міжвоєнний період – польсько-радянський. Сьогодні колишнє містечко розділяє хіба що Збруч: з тернопільського боку Гусятин – селище міського типу з багатьма збереженими пам’ятками, а з хмельницького боку – звичайне село.
(більше…)

Гримайлів: батьківщина фізика світового масштабу

Гучна назва-Гримайлів.Ніби гримають там частенько чимось або на когось.Насправді ж,-ні,досить таки спокійне,тихе і непримітне селище Гусятинського району на Тернопіллі. Хоча,можливо колись…колись таки точно тут було зовсім інакше..

Паркова брама

Парк (пер.пол.19ст.). Площа 13 га

Містечко було засновано в кін.XIV ст., шляхтичем Грималаєм. Перша письмова згадка відноситься до 1600 р. і повязана з описом мурованого замку  який побудував Лудзіцький. З 1720 р. поселення отримало право самоврядування, статус міста і герб.
(більше…)

Західне Поділля

Одними з серпневих вихідних вирішив прокотитися своїми улюбленими куточками Західного Поділля. Вчергове отримав величезне задоволення від місць, в яких бував багато разів, але в які тягне ще і ще.

Маршрут був такий: Гусятин – Чортків – Червоногруд – Заліщики – Озеряни – Сидорів

Зайнятну табличку встановили на в'їзді в хмельницький Гусятин:

Арка на колишньому австрійсько-угорському і польсько-совєцькому кордоні:
(більше…)