Ізяслав

Містечко Ізяслав,історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390 р.) і Нового Заслава (перша згадка 1579 р.).Місто під назвою Заслав вперше згадано у привілеї наданому князеві Ф.Д. Острозькому королем польським Владиславом ІІ Яґайлом і великим князем литовським Вітовтом у 1386 р.

Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 р., розбитої під заславськими мурами кн. С. Гольшанським. Іншого разу в 1534 р., під стінами міста козацький гетьман В. Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь .
(більше…)

Быть или не быть? Знаком вопрос?

?


И снова выходные, и снова путешествие. Новые впечатления, да и банальная “смена картинки” помогают нам не опускать нос и делают нашу прогулку в этом мире быстрее и увереннее.
Поздняя осень: пасмурно, сыро и прохладно – все при ней. Но, как известно, у природы нет плохой погоды да и не нам вдаваться в уныние, потому что едем мы не куда-нибудь, а в Меджибожский замок.Путь Киев-Житомир-Бердичев-Хмельник-Меджибож нам хорошо знаком, потому занял всего 3,5 часа.
(більше…)

Державний історико-культурний заповідник “Самчики”

Село Самчики розкинулось на березі річки Случ, в 15 км. від міста Старокостянтинів, що у Хмельницькій обл. Вірогідно, поселення в цій місцевості виникло ще до ХІІ ст.,коли визначалися кордони князівств, на які роздробилася Київська Русь. На кордоні між Київським і Волинським князівствами, що пролягав по р.Случ, у той час постали замки-сторожі. Село Самчики вперше під цією назвою (до того Замчики – від замку-сторожі) згадується в 1545 р.Тоді ж король Сиґізмунд І дарує його князеві К. Острозькому.
(більше…)

Экстрим-экспедиция по труднодоступным местам центральной Украины

В Украине есть масса мест, попасть в которые самостоятельному путешественнику нелегко, расписание поездов и рейсовых автобусов, увы, не слишком благоприятны для тех, кто ездит для собственного удовольствия, а не по суровой необходимости. И даже своя машина не всегда залог легкой дороги. А наш новый авторский маршрут рассчитан не просто на авто-путешественников, а на смелых и счастливых владельцев внедорожников.
(більше…)

Жванець.Історія одного замку…

Ще о восьмій годині ніжились у тепленьких ліжках в затишній дерев*яній кімнатці готелю в Кам*янці-Подільському,а о 9.20 вже човгали до костелу Діви Марії у селі Жванець..
Цього дня ми прокинулись у Хмельницькій області,вдень гуляли Тернопільською,ближче до вечора-Чернівецькою,а вночі(ну,це вже виходит наступний день) прибули на Львівщину..
Отож,про Жванець,у якому крім костелу можна оглянути ще й залишки замку,піде далі мова.
(більше…)

Сокілець

Колишнє місто Сокілець, розташоване в долині річки Ушиця Дунаєвецького району Хмельницької області, сьогодні є помираючим селом з населенням трохи більше 500 мешканців. Сокілець існував вже під час Галицького князівства у був зруйнований татарами у 1240 році. Місто поселення аж 2 фортеці і у 1395 році витримало облогу литовського князя Вітовта. У 15 столітті Сокілець отримає статус міста, а його найбільший розквіт припадає на 16 – 18 століття. З 1565 року власниками Сокільця були Закревські, з початку 17 століття – польський шляхтич Станіслав Ревера Потоцький. Пізніше власниками містечка були Гумецькі, Малаховські, Тшечеські та Іжицькі.
(більше…)

Отроків

Маленьке село Отроків, що в Новоушицькому районі Хмельницької області, було другим за значимістю після Миньківців поселенням самопроголошеної Миньковецької держави. Саме тут знаходилася резиденція її правителя Ігнація Сцибор-Мархоцького – знаменитого дивака XVIII – XIX століть. Замок Мархоцького разом з баштами, господарськими приміщеннями та форумом частково зберігся до наших днів. Крім нього, в Отрокові збереглася Триумфальна арка, через яку здійснювався в’їзд до резиденції, та природні романтичні гроти в долині річки Ушиці.
(більше…)

Миньківці – колишня столиця

Миньківці, що у Дунаєвецькому районі Хмельницької області – колишня столиця Миньковецької держави. Це самопроголошене державне утворення існувало після поділу Речі Посполитої наприкінці 18 – початку 19 століття на тогочасних землях Ушицького повіту Подільської губернії. Очолював державу подільський шляхтич Ігнацій Сцібор-Мархоцький (“граф Редукс“) – один з найвідоміших диваків того часу. Одним з перших його рішень було було звільнення своїх селян від кріпосної залежності. В державі працювала повноцінна судова система, економіка (у т.ч. і промисловість, і сільське господарство) успішно розвивалася. На межі держави стояли прикордонні знаки: “Кордон Миньковецької держави та Російської імперії”. Від спадщини І.Сцібор-Мархоцького зберіглося достатньо багато: його резиденція в Отрокові з замком, форумом, тріумфальною аркою і штучними гротами, величезні млини в Кружківцях і Притулії, декілька храмів. В колишній столиці Миньківцях відкрито музей Миньковецької держави.
(більше…)

Заброшенная штольня в Иванковцах

Иванковцы – небольшое село в Хмельницкой области, находится неподалеку от Сатанова. Именно в Иванковцах штольня, которая нас заинтересовала, и расположена. Найти ее довольно трудно. На тот момент у нас не было навигатора (он появился на следующее же утро), и поиски штольни стоили целый день беготни по лесу с компасом.

Путь к штольне начался с утреннего автобуса из Сатанова, кажется, на 5 утра. Более поздних вариантов не было, точнее, были, но тогда пришлось бы ночевать в лесу. Автобус подвез нас по трассе к повороту на Иванковцы. Кажется, это всего второй рассвет, увиденный нами за время путешествия – мы те еще совы.
(більше…)

Залуччя та Нігинські товтри

Про каньйон Смотрича в район Кам”янця-Подільського знають всі, але ця річка дуже мальовнича і в інших місцях. Взяти хоча б село Залуччя Чемеровецького району Хмельницької області.

Щоб потрапити сюди, треба спочатку знайти в селі старий млин, а від нього вже рухатись на південь вздовж  Смотрича. І буде вам краса:
Zaluchchia_dolyna richky_Smotrych

Zaluchchia_dolyna richky_Smotrych

Тут, на схилах Смотрича, знаходиться три печери. В цих печерех часто ховались люди від татарських набігів. А в земській книзі XVI століття зазначалось, що доступ до цих печер у разі небезпеки мають  усі жителі сусідніх сил.  Наприкінці XIX століття в печерах було виявлено сотні людських залишків. Ці залишки були перезахоронені на березі Смотрича. Пізніше річка змінила русло і могила разом з пам”ятником тепер під водою:
(більше…)